Каріна прийшла в дизайн випадково. Вона навчалась в університеті на художника і не планувала кар’єру у вебдизайні, але за рекомендацією друга-розробника спробувала зробити перший дизайн для компанії, де шукали дизайнерів. Знань майже не було, все будувалось на інтуїції та візуальному відчутті, але в ній побачили потенціал і взяли на роботу. Так вона почала працювати дизайнеркою, паралельно навчаючись уже в процесі, без курсів і чіткої бази.

На певному етапі Каріна відчула, що вперлася в стелю, відповідальність зростала, але не вистачало впевненості й якоїсь землі під ногами. Випадково натрапивши на YouTube канал Фігматики, вона побачила контент про вебдизайн, який раніше не зустрічала на українському ринку і відчула, що це саме те середовище й підхід, яких їй бракувало. Вона розглядала кілька варіантів навчання, але зупинилась саме тут через формат, подачу й відчуття “трайбу”, де можна отримати системні знання та опору для росту.

Після менторства (дизайн) комедії Каріна описує свій стан як найкращий період у кар’єрі. Вона відчуває, що вперше реально стоїть на ногах, бо з’явилось розуміння, на що можна опиратися. Зник страх, що хтось поставить базове запитання і вона не знатиме відповіді, а навпаки, тепер Каріна впевнена у своїх рішеннях і завжди може пояснити, чому зробила саме так.
Відчуття хиткості, як «жіночка на карнизі, яка миє вікно», змінилось на впевненість у своїх знаннях, професійності та власній цінності як вебдизайнерки.

Каріна пов’язує підняття зарплати з тим, що дозволила собі про це говорити і відчула власну цінність. Якщо раніше вона навіть не пам’ятала, як проходили підвищення, то цього разу рішення було усвідомленим і підкріпленим упевненістю та вмінням презентувати свою роботу. Це ж привело до зміни компанії. 
Каріна зрозуміла, що вперлася в стелю в цьому середовищі, і готова брати більше відповідальності та працювати з масштабнішими проєктами. Під час найму ключовими стали її професійність і комунікація.