У ті часи, коли я ще був смертним фітнес-тренером, не знав я, що світ має іншу форму — форму інтерфейсу.


Друг мій, немов провісник, мовив:
«Я творю сайти й заробляю вчетверо більше, ніж ти, Арсене».

І ці слова стали моїм першим гріхом — гріхом цікавості.


Я кинув залізо й узявся за Photoshop, YouTube, і старі пабліки у “ВКонтактє”.


Руки мої тремтіли, очі боліли, але дух палав.

Коли я показав свої перші макети, ментор мій мовив: «Бро, йди на якийсь курс». І я послухався — купив білет у світ дизайну, курс у школі Mobios. Залишивши всі заощадження, я пірнув у нове пекло — курс “UI/UX Design Basics”.

Там мені обіцяли спасіння: найкращий отримає офер.
Я дав собі клятву — стати тим найкращим.
Через три місяці обіцянка здійснилася. Але за дверима мене чекав не рай, а реклама, банери й $300.


Та навіть у цьому дрібному пеклі я побачив шлях угору.

Я прагнув більше — не просто макетів, а сенсу у формах.


Покинувши перше місце, я постукав у ворота Clickable. Море поруч, команда крута, зарплата — подвійна. Здавалося, це рай.


Але рай для дизайнера швидко стає кліткою.

День за днем я творив лендинги для беттінгу, наче вічне коло Дантового аду: гарно, але порожньо. Тоді я вирішив: або я дам компанії нове дихання, або згину у шаблоні.

Я прийшов до керівника і мовив:
«Дозволь мені розвинути наш Behance і Dribbble». І мені дали три місяці — три кола чистилища.

Я творив, як навіжений:

18 шотів на Dribbble і 4 кейси на Behance щомісяця.
І ось — перші клієнти.

Краплі уваги перетворились на потік.

Так я став артдиректором, оновив бренд, сайт і керував командою. Але в цей момент я побачив власну межу.

«Якщо я вже тут — значить, десь є ті, хто вище». І я пішов.

У моєму шорт-листі було лише два імена: Geex Arts і Halo Lab.
Я мріяв не просто про роботу — про братство майстрів.
Geex Arts відповіли за годину.



Артдиректор сказав:
«Не треба тестового. Портфоліо твоє — вже доказ».

І тоді я вступив у нову сферу — світ продуктового дизайну.
Ми творили проєкти для міжнародних стартапів, де кожен піксель мав душу, а кожен флоу — філософію.

Зарплата $2000/міс. була лише тінню того, що я здобув насправді — відчуття професійного просвітлення.

Здобувши свободу, я вийшов у світ сам.

Geex дав мені гнучкість — і я почав шукати власні голоси середклієнтів.

Я пройшов курс у Макса Ширко та Кирила Жаркого.

І почав творити сайти спочатку на Tilda, потім на Webflow.

Писав бізнесам, які надихали.

Робив аудити, показував, як можна краще.

Так, крок за кроком, я створив собі ім’я.

Через кілька місяців — 4–5 проєктів на місяць і +$3000 доходу.

Це був мій вихід з чистилища.

Одного дня на фрілансі я зустрів Михайла — він був клієнтом.

Ми працювали годинами в Google Meet: я творив, він коментував.

І от я сказав:
«Я хочу створити агенцію. Маю дизайн-експертизу, але шукаю партнера, який підтримає операційно».

Він усміхнувся:

«Є такий. Це я».

Наступного дня ми купили домен Figmatica, а ще через два тижні — створили сайт і найняли першого дизайнера.


Сьогодні Figmatica — це 12 людей, міжнародні нагороди,
великі клієнти і сайти від $4,000 до $20,000+.

Ми не просто робимо сайти. Ми проектуємо відчуття.